Закон України "Про зв'язок"

Закон України "Про інформацію"

Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"

Закон України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення"

Закон України "Про Національну систему конфіденційного зв'язку"

Закон України "Про радіочастотний ресурс України"

Закон України "Про телебачення і радіомовлення"

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 31 січня 2001 р. N 77 Про ставки щомісячних зборів за використання радіочастотного ресурсу України

Кодекс України "Про адміністративні правопорушення"

Наказ Головного управління з питань радіочастот при Кабінеті Міністрів України від 10 листопада 1998 року N 25 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на використання радіочастот, умови та правила здійснення цієї діяльності і контроль за їх дотриманням"

Наказ Головного управління з питань радіочастот при Кабінеті Міністрів України від 30 березня 1998 року N 5 "Про затвердження Положення про порядок здійснення міжнародної координації радіочастотних присвоєнь в Україні"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України N 15 від 13.02.2001 "Про затвердження Положення про Державну інспекцію електрозв'язку України"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України N 163 від 31.07.2002 "Про внесення доповнень до Положення про Державну інспекцію електрозв'язку України, затвердженого наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13.02.2001 N 15"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України N 23 від 11.02.2003 "Про затвердження Положення про порядок присвоєння радіочастот радіоелектронним засобам загального призначення"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України N 39 від 11.03.2001 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі Центром "Укрчастотнагляд" дозволів на реалізацію, використання радіоподовжувачів телефонної лінії з робочими частотами 254 і 380 МГц"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України N 82 від 25.04.2002 "Про затвердження Положення про управління номерним ресурсом мереж електрозв'язку загального користування України"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 03 квітня 2001 року N 57 "Про затвердження Положення про порядок реалізації, продажу в Україні радіоелектронних засобів та радіовипромінювальних пристроїв"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 15 лютого 2000 року N 29 "Про затвердження Граничних тарифів на послуги, пов'язані з експертизою заявок, наглядом та моніторингом радіоелектронних засобів радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, систем кабельного та ефірно-кабельного телебачення, систем супутникового зв'язку"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 19 лютого 2001 року N 22 "Про затвердження змін та доповнень до Регламенту аматорського радіозв'язку України"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 21 вересня 2000 року N 133 "Про затвердження Переліку радіоелектронних засобів та радіовипромінювальних пристроїв, для ввезення з-за кордону яких не потрібні дозволи"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 21 вересня 2000 року N 134 "Про затвердження Переліку радіоелектронних засобів та радіовипромінювальних пристроїв, для придбання та використання яких не потрібні дозволи"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 21.06.99 № 113 "Про затвердження Правил приєднання мереж електрозв'язку операторів різних форм власності до мереж електрозв'язку загального користування"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 25 жовтня 2000 року N 154 "Про затвердження Положення про порядок виділення радіочастот України та визнання таким, що втратив чинність, наказу ГУРЧ від 02.10.97 N 25 "Про введення в дію Положення про порядок виділення смуг (номіналів) радіочастот для розроблення, виробництва, модернізації в Україні та ввезення з-за кордону в Україну радіоелектронних засобів і радіовипромінювальних пристроїв"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 5 березня 2001 року N 33 "Про затвердження Порядку надання дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів мовлення"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 7 листопада 2000 року N 167 "Про затвердження Положення про порядок розроблення, модернізації, виробництва в Україні та ввезення з-за кордону в Україну радіоелектронних засобів та радіовипромінювальних пристроїв"

Наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України, Міністерства внутрішніх справ від 13 грудня 2002 р. N 223/1205 "Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії Державної інспекції електрозв'язку України та її регіональних підрозділів і органів внутрішніх справ України щодо запобігання порушенням законодавства в галузі зв'язку, у сфері інформатизації та використання радіочастотного ресурсу"

Наказ Державного комітету зв'язку України від 22 серпня 1997 року N 124 "Про затвердження Регламенту аматорського радіозв'язку України"

Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 13 лютого 2001 року N 33/16 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг телефонного зв'язку (крім відомчих об'єктів)

Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 22 травня 2001 року N 77/79 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з технічного обслуговування мереж теле-, радіо- і проводового мовлення в межах промислової експлуатації"

Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету зв'язку та інформатизації Українивід 07.02.2002 N 15/27 "Про затвердження Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження певних видів господарської діяльності в галузі зв'язку, що ліцензуються"

Наказ Ліцензійної палати України, Державного комітету зв'язку України від 3 березня 1998 року N 31/1049 "Про затвердження Інструкції про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на використання радіочастот, умови та правила здійснення цієї діяльності і контроль за їх дотриманням"

Постанова "Про затвердження переліку спеціальних користувачів радіочастотного ресурсу України " від 20 грудня 2000 р. N 1871

ПОСТАНОВА Верховної Ради України Про процедуру ротації членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з частини її складу, призначеної Верховною Радою України

ПОСТАНОВА від 11 липня 2001 р. N 818 Про Порядок надання спеціальних дозволів на використання радіоелектронних засобів дипломатичними представництвами, консульськими установами іноземних держав, представництвами міжнародних організацій в Україні

ПОСТАНОВА від 14 лютого 2001 р. N 140 Про ставки одноразових платежів за видачу ліцензій на використання радіочастотного ресурсу України

ПОСТАНОВА від 18 травня 2001 р. N 539 Про передачу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до сфери управління Державного комітету зв'язку та інформатизації

ПОСТАНОВА від 7 лютого 2001 р. N 112 Про порядок надання ліцензій на використання радіочастотного ресурсу України

Постанова Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1996 р. №1117 "Про ліцензування використання радіочастот"

Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 р.№ 803 "Про затвердження Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України"

Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 239 "Про спеціально уповноважені органи з питань присвоєння радіочастот, позивних сигналів, оформлення відповідних дозволів на виготовлення, реалізацію (продаж), використання радіоелектронних засобів на території України, ввезення їх з-за кордону та державного нагляду за їх роботою"

Постанова Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1996 р. № 1330 "Про затвердження Положення про Міжвідомчу комісію з питань ліцензування використання радіочастот"

Указ Президента "Про присвоєння спеціальних та військових звань"

Указ Президента України "Про внесення доповнення до Положення про Державний комітет зв'язку та інформатизації України"

Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 липня 2001 року "Про заходи щодо захисту національних інтересів в галузі зв'язку та телекомунікацій"

Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 року "Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України"


Как и куда распространяются радиоволны
Чем длиннее, тем дальше

Каждый раз, когда вы беретесь за ручку настройки радиоприемника и отправляетесь в путешествие по эфиру, перед вами открывается удивительный мир странствий, интересных и совсем не опасных приключений. Единственным их результатом будет расширение ваших знаний и кругозора.

Для обычного путешествия, как известно, нужны карта, компас (а лучше, спутниковый карманный приемник-навигатор - такие уже имеются), еще немного туристического снаряжения и элементарные знания и навыки. Для путешествия по эфиру, не выходя из дома, нужно все то же самое: снаряжение - радиоприемник, карта и "компас", справочник по радиостанциям мира и, конечно, знания и навыки. Как раз то, о чем мы сегодня собираемся поговорить.

Бесполезно искать ночью иголку в стоге сена, как бесполезно днем, находясь на территории России, искать в эфире американские радиостанции на средних волнах, хотя найти их можно ночью и днем. Итак, все наше многословие свелось к одному: вращая ручку настройки приемника, полезно хотя бы немного знать о распространении радиоволн на Земле.

Последней фразой я хотел подчеркнуть, что в Космосе все гораздо проще. Радиоволны, как и световые, и другие электромагнитные волны, распространяются прямолинейно. Они стараются это делать и на Земле, но она-то, как справедливо заметили еще средневековые ученые, круглая, и дальше горизонта на ней ничего не видно! Какой же смелостью надо было обладать Колумбу, а затем и Магеллану, чтобы экспериментально, собственным путешествием доказать сферичность Земли!

Трудно сравнивать, но изрядной смелостью обладал и Маркони, когда не прошло и десятилетия после первых успешных опытов Генриха Герца, Оливера Лоджа и Александра Попова по передаче и приему радиоволн, а он уже поставил целью послать радиосигналы через Атлантический океан. Были натянуты гигантские по тем временам проволочные антенны, построены мощные передатчики. И такая связь между побережьями Англии и Канады была впервые осуществлена в 1903 г. Успех был огромен, хотя всего-то и принято было достоверно три телеграфных тире.

В те годы уже было экспериментально, т. е. методом проб и ошибок, установлено, что чем длиннее волна, тем дальше она распространяется. Первую трансатлантическую связь провели на сверхдлинных волнах. Отсюда и применение гигантских антенн - ведь длина волны первых примитивных радиопередатчиков прямо зависела от длины антенны. Кроме того, чтобы антенна эффективно излучала, ее длина должна быть хотя бы порядка четверти длины волны. Тогда же необходимо было объяснить факт зависимости дальности распространения от длины волны явлением дифракции. Упрощенно говоря, дифракция - это огибание волной препятствия, а препятствием является высота шарового сегмента Земли, разделяющего приемную и передающую радиостанции (рис. 16). От Санкт-Петербурга до Москвы, как известно, около 600 км. Расчет дает высоту шарового сегмента h около семи километров, следовательно, длинные, километровые волны распространяются на такие расстояния.


У читателя может возникнуть вопрос: а как определить длину волны? Прежде ее обозначали в метрах прямо на шкале приемника, а теперь все чаще в килогерцах и мегагерцах (соответствующих длине волны), а уж современные цифровые шкалы и подавно измеряют только частоту. Длина волны l и частота колебаний f радиопередатчика обратно пропорциональны и связаны через скорость распространения радиоволн - c, такую же, как и скорость света: l= c/f. Практически, чтобы узнать длину волны в километрах, надо 300 разделить на частоту в килогерцах. Например, московская длинноволновая радиостанция на частоте 171 кГц (бывшая имени Коминтерна) имеет длину волны около 1,75 км. Ее можно слушать почти на всей территории европейской части России круглосуточно. Увлечение длинными волнами на заре радиотехники породило великую эпоху Радиостроя, когда антенны становились все выше, а радиостанции все мощнее. В 30-е годы радиостанция им. Коминтерна была самой мощной в Европе, излучая до 500 кВт, и ее слушали на детекторные приемники в самых глухих и отдаленных деревнях.

Радиостанций становилось все больше, и они стали создавать помехи друг другу. Здесь надо заметить, что при передаче радиовещательной программы станция занимает в эфире не одну частоту, а целую полосу частот шириной до 20 кГц. В справочниках указывают центральную частоту этой полосы, называемую несущей частотой, или просто несущей. Именно эту частоту и генерирует высокочастотный, или, как его называют, задающий генератор передатчика. Затем его колебания усиливаются и модулируются колебаниями звуковых частот.

В 30-е годы было достигнуто соглашение - установить разнос частот радиостанций в 9 кГц. Оно соблюдается и поныне. Теперь легко сосчитать, что на длинных волнах, в участке, отведенном для радиовещания (примерно от 150 до 400 кГц), можно разместить не более двух с половиной десятков радиостанций.

Со временем стали строить средневолновые радиостанции - в этом диапазоне около 120 частотных каналов, но и дальность распространения меньше, поскольку длина волны короче ( вспомните про дифракцию). Поэтому один и тот же частотный канал стали отводить нескольким, достаточно удаленным друг от друга радиостанциям. В дневное время они не создавали помех друг другу. Иное дело ночью, дальность распространения длинных и средних волн намного возрастала и становились слышны радиостанции, удаленные на несколько тысяч километров. Резко возрастали и взаимные помехи. Отчего это?

Ученые уже имели рабочую гипотезу. Высказал ее Оливер Хевисайд, чудаковатый английский джентльмен, чопорный и безукоризнено одетый, когда появлялся на людях. Но делать он этого не любил, а любил работать по ночам в жарко натопленной комнате и с наглухо занавешенными окнами. Говорят, что когда его избрали действительным членом Королевского Общества (по-нашему - Академии наук) и пригласили на торжественную церемонию избрания (черные мантии, головные уборы с четырехугольным верхом), он не нашел гинеи (а такой символический взнос надо было уплатить) и просто не пошел на заседание! К чести общества надо сказать, что оно все-таки избрало Хевисайда не действительным, но почетным членом, при этом не требовалось ни его присутствия, ни гинеи.

Так в чем же состояла гипотеза?

3.2. Жизнь преподносит сюрпризы!

Пока шла драка за распределение частот на длинных и средних волнах, короткими никто не интересовался, они считались просто непригодными для дальней радиосвязи и за ненадобностью были отданы... радиолюбителям. А такие уже были в начале двадцатых годов. Ведь и радиосвязь, и наблюдение за сигналами радиостанций - это очень интересно! И вот, от радиолюбителей стали поступать сенсационные сообщения: с помощью простейших передатчиков мощностью в несколько ватт и примитивных приемников устанавливались связи на десятки тысяч километров! Такой феномен уже нельзя объяснить дифракцией.

Тут-то и вспомнили гипотезу Хевисайда: верхние слои атмосферы должны быть ионизированы солнечным излучением. Ионизированный газ (ионосфера) содержит много свободных электронов и может проводить электрический ток, а значит, должен отражать радиоволны. Скорые на подъем американцы соорудили импульсный передатчик, и в 1924 г. инженеры Брейт и Тьюв получили отражение от ионосферы при вертикальном зондировании и измерили время запаздывания отраженного импульса, а по нему вычислили высоту отражающего слоя.

Ионосферу долгое время называли слоем Хевисайда. Позднее Эпплтон, анализируя отраженные сигналы, обнаружил, что отражающих слоев несколько. Ему же мы обязаны и названиями слоев. В своих расчетах он обозначил вектор напряженности электрического поля, как это обычно и делается, буквой Е. Когда же понадобилось обозначить поле другого отражения, он выбрал следующую букву алфавита - F. Убедившись, что отражения идут от разных слоев, он решил, что и названия им готовы - Е и F, при этом имея в виду, что в дальнейшем могут быть открыты и другие слои, для которых пригодятся и предыдущие, и последующие буквы алфавита. Это предвидение вполне оправдалось. Теперь известно, что в летний полдень можно наблюдать, по крайней мере, четыре четко различимых слоя. Самый нижний, слой D на высоте около 70 км, существует только днем. Слой E на высоте 90...120 км существует круглосуточно, лишь ночью в нем уменьшается электронная концентрация (Солнце-то, причина ионизации, не светит!) и увеличивается высота. То же, но в меньшей степени, происходит и со слоем F, но он расположен значительно выше - 200...250 км. Днем он распадается на два слоя - F1 и F2.

Информация взята из сайта http://www.chipinfo.ru